Державний професійно-технічний навчальний заклад «Ічнянський професійний аграрний ліцей» має на диво багату, навіть, легендарну історію заснування, що сягає в глибини. Багато років вважали, що Ічнянська професійна школа готувала кадри будівельників, механіків з 1920 року. Але при більш ретельному дослідженні документів Державного Архіву Чернігівської області (далі ДАЧО) виявлено, що початок підготовки з професій ковалів, слюсарів, механіків, мулярів, будівельників, пічників почався з другої половини 19 ст., про що свідчать документи ДАЧО. Підставою такого підтвердження є документ, в якому зазначено, що 26 жовтня 1859 року єврею Минкину було замовлено за 3 карбованці печатку для Іченської ремісничої управи, що було зафіксовано рапортом екзекутора Чернігівського губернського правління Путинського (ДАЧО ф. 127, оп. 1 3 б. 2509, арк.. 5).

Таким чином, цей документ свідчить про те, що 1859 року було засновано Іченську ремісничу управу, якій були підпорядковані ремісничі майстерні, де навчали ковальської та інших професій. Про існування в м. Ічня ремісничої майстерні свідчать документи 1900-1902 наступних років (ДАЧО, ф. 145, оп. 2 од. 3б. 53, арк.. 119, 127, 3б.).

На жаль, у фондах ДАЧО не вдалося виявити документів про точне місце розташування як існуючої з другої половини 19 ст. слюсарної майстерні в Ічня, так і ремісничої школи, яка фактично існувала.

Адже 2 жовтня 1904 року на підставі доповіді 22 Борзнянським повітовим земельним зібранням було вирішено „ввести в существующих в Борзне м. Ічне мастерских четвертый год практического обучения” (ДАЧО, ф. 145, оп. 2, 3б 53, арк.. 45,48). Вдалося розшукати документи на щорічний кошторис утримання ремісничої майстерні в м. Ічня. Зокрема на 1914 витрати на утримання Іченської ремісничої майстерні становив 4610 крб., а на 1915 р. вже 7725 крб. (ДАЧО, ф.145, 0д. 2 3б. 586).

Ічнянська слюсарно-ковальська майстерня, а згодом реміснича школа складалися з кількох окремих приміщень-будинків. Адже ковальська майстерня-кузня повинна мати окреме ізольоване приміщення, а класи для навчання слюсарному ремеслу та іншим професіям – окремі будівлі. З архівних документів відомо, що на спорудження нових приміщень згідно розробленого проекту було виділено 8000 крб. Невипадково у відповідності до „Положення про сільські ремісничі майстерні” 10 березня 1879 року при проектуванні нових приміщень (слюсарно-ковальських майстерень в з доповіді /№12/ Борзенької земної управи Борзенькому земському зібранню (ДАЧО, ф. 145, оп. 3, 3б., арк.. 408., зв.) наголошувалося на збільшенні строків навчання, розширенні профілів майстерень-профтехшкіл. Логічним продовженням діяльності Іченської ремісничо-слюсарно-ковальської майстерні, а згодом за новою назвою профтехшколи, про що підтверджують документи та дані, (з міст Української Чернігівська область”. – Київ – 1972.-с.276 с.) зазначено, що з 1920 року майстерні були перетворені у шкільну установу назвою „Професійно-технічної школи” (ДАЧО, ф. Р-942, оп. 1 3 б. 4719, арк.. 18, 19, 20 зб.) де готували як слюсарів, так і будівельників та інших професій і навчалося 140 учнів. Таким чином наш учбовий заклад декілька разів було реорганізовано, Він був автомобільно-тракторною школою, республіканською автомобільною школою, агрофірмою, ПТУ.

Майже за 150 років існування, сьогодні уже аграрного ліцею, тисячі його випускників які одержали тут професії, згодом стали відомими людьми своєю натхненною працею, бойовими звитягами та творчим талантом прославили наш учбовий заклад.