30 квітня 2026 року на базі Київського професійного коледжу технологій та дизайну одягу» відбувся ІІ (міський) тур конкурсу професійної майстерності з професії «Кравець» серед майстрів/майстринь виробничого навчання закладів професійної освіти м. Києва.

Триває багаторічна співпраця Інституту професійної освіти НАПН України і Навчально-методичного кабінету професійно-технічної освіти у м. Києві, відповідно до якої членом журі цього конкурсу стала Гриценок Інна, кандидат педагогічних наук, доцент, старший науковий співробітник відділу виховання і професійної кар’єри ІПО НАПН України.

Згідно з умовами і положенням про проведення професійного конкурсу, були визначені сучасні вимоги до фахових змагань у сфері професійної освіти. Зміст положення продемонстрував прагнення поєднати оцінювання і педагогічної компетентності, і реальних виробничих навичок майстрів виробничого навчання. У частині загальних умов було закладено досить високий поріг входу: участь дозволена лише майстрам із кваліфікацією не нижче 5-го розряду та відповідним досвідом. Це одразу позиціонує конкурс як професійний, а не навчальний чи адаптаційний. Водночас є ознака певної централізації – участь у другому турі обмежується двома представниками від закладу, що створює конкуренцію ще на внутрішньому рівні установ. Окремо показовим є включення положення про повітряну тривогу: це відображає реальний контекст країни та адаптацію освітніх процесів до умов безпеки, причому процедура прописана досить чітко і формалізовано.

Мета конкурсу – на основі розвитку майстерності, поширення досвіду та підвищення престижу професії. Конкурс був спрямований на демонстрацію педагогічних досягнень (методики, інновації, результати учнів), а з іншого – на підтвердження суто виробничої компетентності (виконання практичного завдання). Це важливий момент, бо не всі подібні конкурси однаково збалансовують ці аспекти.

Програма другого туру задавала модель «ідеального майстра виробничого навчання». Перший етап – презентація – орієнтований на саморепрезентацію, але в межах суворого регламенту. Тут оцінювалося не лише зміст, але й уміння стисло, структуровано й переконливо презентувати власний досвід. Це вже не просто педагог, а педагог, який володіє навичками публічної комунікації та цифровими інструментами.

Другий етап із тестуванням виглядав як класичний інструмент перевірки теоретичних знань. Його роль – стандартизувати оцінювання знань. Водночас він мав найбільшу вагу серед «швидких» етапів (30 балів), що підкреслювало значення теоретичної підготовки.

Третій етап був найбільш педагогічно насиченим. Демонстрація відеофрагмента уроку дозволяло оцінити не декларативні, а реальні методичні підходи. Відповідно до критеріїв були прописані і охоплювали як дидактичну логіку, так і комунікативні аспекти, використання технологій і навіть емоційність викладу. Це свідчить про орієнтацію на сучасну педагогіку, де важлива не лише передача знань, але й залучення здобувачів освіти.

Четвертий етап – практичне завдання – було найбільш трудомістким і водночас визначальним у разі рівності балів. Це показувало, що попри значну увагу до педагогіки, у підсумку пріоритет залишається за професійною майстерністю. Дуже детальна система оцінювання (аж до точності прокладки чи якості волого-теплової обробки) демонструє високий рівень стандартизації і прагнення до об’єктивності.

Загальна система балів (81 максимум) виглядає збалансованою, але з перевагою у бік тестування та практики. Презентація має найменшу вагу, що логічно, адже вона є більш суб’єктивною. Проте це також означало, що навіть сильна самопрезентація не зможе суттєво вплинути на загальний результат без підтвердження знаннями й навичками.

Був чіткий розподіл ролей між оргкомітетом і журі: детально регламентувалися функції, що зменшували ризики хаотичності, але водночас підсилювало бюрократичний характер процесу, що важливо для легітимності результатів.

У випадку однакових результатів вирішальним стає саме практичне завдання. Це ще раз підтверджує, що конкурс, попри педагогічний складник, орієнтований, насамперед, на професійну майстерність як ремесло. Умови та положення про конкурс охоплювало всі ключові аспекти, забезпечувало прозорість процедур і містило детальні критерії оцінювання. Їх сильна сторона – комплексний підхід до оцінювання учасників.

Журі визначило переможцями ІІ (міського) туру конкурсу професійної майстерності з професії «Кравець» серед майстрів/майстринь виробничого навчання закладів професійної освіти м. Києва та нагородило дипломами Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Навчально-методичного кабінету професійно-технічної освіти у м. Києві:

І місце – Короткову Олену Михайлівну – майстриню виробничого навчання Київського професійного коледжу технологій та дизайну одягу»:

ІІ місце – Баландіну Нелю Михайлівну – майстриню виробничого навчання Київського професійного коледжу мистецтва та технологій сервісу»;

ІІІ місце – Штипу Світлану Володимирівну – майстриню виробничого навчання Київського професійного коледжу інформаційних технологій та поліграфії».